Телефони:

(0342) 72-44-73

(099) 532-98-24

(097) 341-77-96

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Івано-Франківськ
вул. Довженка

21б

 

 

Графік роботи:

9.00-20.00 

без вихідних

Історія масажу

Історія виникнення масажу є дуже цікавою. 

З давніх давен масаж був невід’ємною частиною  лікування. Ще в прадавні часи первісні люди застосовували масаж  як лікувальний засіб.  Відомі прийоми, поглажування, розтирання, разминання  хворого місця спочатку було чисто інстинктивним. Його робили на самих ранніх етапах розвитку народної медицини. Встановлено, що багато століть назад масаж застосовували як лікувальний засіб народи, що живуть на островах Тихого океану.

Цікава історія виникнення слова "масаж". Так, одні автори походження слова  ведуть  від арабського "mass" або "masch" - "ніжно надавлювати, стосуватися", інші - від грецького "masso" - "стискати руками", треті - від латинського "massa" - "прилипаючі до пальців". Із самих древніх часів масаж був частиною лікарського мистецтва. Прийоми масажу першими описали індійці й китайці.

 У Китаї застосовувати масаж стали в третьому тисячолітті до нашої ери. Там його використовували для лікування ревматичних болів, вивихів, зняття утоми, спазм м'язів та ін. При цьому, роблячи масаж, китайці розтирали руками все тіло, здавлюючи ніжно м'язи й роблячи особливі посмикування в зчленуваннях. При посмикуванні був чутний тріск. В найдревнішій китайській книзі «Кун-Фу» ( 3000р до н.е.)  разом з гімнастичними вправами  знаходимо різні прийоми масажу для лікування ревматичних болей,  вивихів,  зняття  втоми, спазму м’язів.  Знаменним є те, що китайці розтирали руками все тіло, ніжно  здавлюючи м’язи  між пальцями, виконуючи особливі  рухи в суглобах, які супроводжувались тріском, який було чути досить далеко.

В священних книгах Індії («Аюрведа», 1800р. до н.е.)  описані  прийоми масажу  при різних захворюваннях. До речі, на сьогоднішній день досить популярним є такий вид масажу як аюрведичний.  В давні часи цей вид масажу полягав у ніжному розминанні всього тіла –  з голови – до ніг.  Це відбувалось на розпарене гарячою водою тіло, яке потім розтягували на підлозі і двоє слуг по одному з кожної сторони жмуть з різною силою м’язи, які надзвичайно розслаблені, потім масують живіт і груди. Після чого тіло перевертають і такі маніпуляції проводять на спині.

 В одному з медичних трактатів Древньої Індії, відомому за назвою"Аюрведы", докладно описані прийоми масажу, застосовувані індійцями при різних захворюваннях. При цьому відбувалося розминання всього тіла - з верхніх кінцівок до стоп. Індійці першими з'єднали парові лазні з масажем. При масажі в лазні на розпечені залізні плити наливали невелику кількість води, що, випаровуючись, проникала в шкіру кожного, хто знаходився в приміщенні. Коли тіло людини досить зволожилося, масуючого розтягували на підлозі, і двоє слуг, по одному з кожної сторони, з різною силою стискали розслаблені м'язи кінцівок, а потім масажували живіт і груди. Після цього перевертали й робили масаж на задній поверхні тіла. 

Цікаво, що в Індії, та в Китаї масаж виконувався священнослужителями. Крім того, у цих країнах були створені школи, у яких навчали прийомам масажу. У Древньому Китаї були закладені джерела профілактичної медицини. Там практично у всіх провінціях були створені лікарсько-гімнастичні школи, у яких займалися підготовкою лікарів, прийомами масажу  і лікувальної гімнастики. 

 Застосовувався масаж і в Древньому Єгипті, Абіссінії, Лівії, Нубії. Він був відомий у цих країнах ще за 12 століть до н.е.  

Масаж у давному Єгипті

Що стосується давньоєгипетської практики масажу, то слід зауважити, що як і індіанці, єгиптяни, поєднували масаж із дією сауни. Це було настільки поширено, що практично ніхто не виходив  з бані, не зробивши масаж.           

 Розпарену людину розтирали, розтягували, м'яли, давили на всілякі лади руками різні частини тіла. Масажували всі суглоби. Спочатку масажували людини спереду, а потім позаду й з боків. Окремо масажували руки: їх згинали, розтягували різні суглоби всієї руки, потім кожного пальця окремо , потім переходили на передпліччя, плече, груди, спину, згинаючи їх у різні сторони. Крім згинання, розтягання й масажу суглобів, застосовували разминання та розтирання всіх інших м'язів. Судячи із зображень, що збереглись на древніх барельєфах і на деяких єгипетських папірусах, можна зробити висновок про те, що асирійці, перси, єгиптяни не тільки були знайомі з масажем, але й застосовували його з лікувальною метою. Так, при розкопках могили єгипетського полководця був виявлений папірус із зображенням основних прийомів масажу: поглажувания, розтирання стопи, поколачування м'язів спини й сідничних м'язів. 

Масаж у Давньому Римі та Греції

В поемах Гомера згадується той факт, як жінки змащували оліями, розтирали тіла воїнів перед битвою та після неї.

Різні види масажу описували Геродикос  та  Гіпократ, коли масаж використовували як з гігієнічною, так і з лікувальною метою ( захворювання суглобів та вивихи). Вже тоді  чітко було зафіксовано, що одні прийоми масажу  можуть призводити  до схуднення, інші мають протилежний ефект. Масаж проводили в банях,  поєднували його з вправами активного і пасивного характеру, з натираннями мазями та маслами.

Давньогрецькі лікарі (Асклепіад) створили в Давньому Римі свої школи масажу.  З цього часу появились різновиди масажу: сухий і з оліями,  сильний і помірний, короткочасний і тривалий. Головний лікар школи гладіаторів Гален виокремив  9 видів масажу  і описав їх методику. Саме римляни ввели апітерапію (масаж) в систему військового і фізичного виховання. 

Масаж вважався одним з основних елементів грецької медицини.  В "Одісеї" Гомера розповідається про те, як Цірцея в лазні вмощувала Одиссея маслами й розтирала його мазями, а жінки розминали тіла воїнів перед боями. На стародавньому барельєфі, що зображує Одиссея, показані прийоми масажу, застосовувані стародавніми греками. Такі відомі грецькі лікарі, як Геродикос, Гіппократ і інші, у своїх працях також докладно описували багато прийомів масажу. Масаж у ті часи використовувався з гігієнічною й лікувальною цілями (при захворюваннях суглобів і вивихах). Гіппократ ( 459-377 гг. до н.е. ) досвідченим шляхом перевірив всі теоретичні положення про масаж. У своїх працях він писав: "...зчленування може бути стисливо й розслаблене масажем. Тертя викликає стягування або розслаблення тканин, веде до схуднення або повноти, сухе й часте тертя стягає, а м'яке, ніжне й помірне утолщает тканини". У часи імператора Юліана масаж був також широко розповсюджений. Масаж у Древній Греції проводився в лазнях у сполученні з тілесними вправами активного або пасивного характеру, натиранням маслами й мазями. У Древній Греції надавали масажу велике значення й уважали, що його потрібно застосовувати не тільки в медицині, але й у побуті й спорті, впроваджували його в школі й армії. Там існували спеціальні салони по догляду за шкірою з і рук, у яких проводилися гігієнічний і косметичний масажі.

 У Древньому Римі, як у свій час у Китаї й Індії, були відкриті школи масажу. Їх заснували грецькі лікарі - Асклепиад і його учні. Асклепиад ділив масаж на сухий і з маслами, сильний і слабкий, короткочасний ітривалий; Цельс рекомендував розтирання для видалення відкладень і набряків; знаменитий Гален установив дев'ять видів масажу й описав їхню методику. У римських лазнях (термах) широко застосовувався масаж - там були кімнати, спеціально призначені для масажу. У них раби розминали й розтирали тіла що купаються. Перед масажем римляни проробляли ряд гімнастичних вправ. Після цього все тіло масажувалося й натиралося маслами. Завдяки римлянам масаж став частиною системи військового й фізичного виховання. За свідченням Плутарха, великий полководець Рима Гай Юлій Цезар постійно користувався масажем, використовуючи для цього спеціально навчених рабів- масажистів.

Східна медицина досягла найбільшого розквіту в X- XІ вв. Цей  час відзначено розквітом арабської медицини. Один з відомих її преставників Авіцена розробив нову методику лікування і попередження різноманітним  захворюванням з детальним описом прийомів масажу

багато уваги приділялося розробці нових методів лікування й попередження різних захворювань. У відомих працях Авіцени "Канон лікарської науки" і "Книга зцілення" дані рекомендації, що стосуються гігієни тіла, використання з лікувальною метою мінеральної води, докладне опис прийомів масажу. Дуже широко лазні й масаж застосовувалися вТуреччині й Персії. Школа східного масажу відрізнялася від школи Древньої Греції й Риму. Відмінність полягала в тому, що турки масажували подібно єгиптянам і африканцям: розтирали й давили пальцями, перетирали тканини. Масаж робився в лазнях в окремій сухій і нагрітій кімнаті. Фахівці східного масажу працювали руками й ногами, приділяючи основну увагу розтиранням і рухам у суглобах.

Турція і Персія не менше славились саунами і масажами.  Школа східного масажу знано відрізнялась від уже існуючих в Давніх Греції  і Римі. Масаж робили в банях в окремих сухих і нагрітих кімнатах. Техніка масажу  була схожою на давньоєгипетську: розтирання та надавлювання пальцями.

 У Древній Русі застосовувалися процедури, що загартовують, і масаж. До них ставилися поколачивания, розтирання віником, активні рухи. У древніх слов'ян ця форма масажу називалася "хвощением", вона була Методика масажу описана у працях Нестора.  Слов’яни також поєднували гаряче і холодне обливання із розтиранням та биттям  березовим и віниками.

Слов'яни при ревматичних болях і при травмах розтирали суглоби й розминали м'язи й інші частини тіла. Вони при цьому втирали різні мазі, приготовлені на основі різних трав і корінь. Вимившись, вони з у сильно нагріту парову кімнату, і там банщик хльостав їхнім березовим віником, попередньо распареним у гарячій воді, потім розтирав їх, потім обливав по черзі декількома цебрами теплою й холодною водою все тіло з голови до ніг. Сильне хльостання віником можна представити не чим іншим, як енергійним розтиранням. Крім того, віником проводилося скобление й розтирання всього тіла зверху долілиць. Такий подвійний прийом забезпечує загартовування, збуджує шкіру й охороняє від захворювання при зануренні в сніг або крижану воду після лазні.

У той час, коли на Сході процвітала наука, у Європі практично не застосовувалися масаж і фізичні вправи. У цей час на Заході панувало середньовіччя, панували влада церкви і її догми. Ідеї вмертвіння плоті й аскетизму не могли сприяти поширенню застосування масажу. Масаж проводився різними шарлатанами, у той час як учені займалися алхімією, пошуками філософського каменю, марили еліксиром життя. У часи Середньовіччя масаж,  як і фізичні вправи були не особливо популярними.  Аж  починаючи із 1721р. почали  з’являтися праці  із детальним описом методик проведення масажу, їх видів та особливостей застосування.

 Лише в епоху Відродження виник інтерес до гімнастики й масажу. Це відбулося в XІ-XV ст. після появи робіт з анатомії Монди ДЕ Сіучі. Європейські лікарі почали аналізувати й розвивати праці лікарів Древньої Греції й Древнього Рима. Став виникати деякий інтерес до лікувальної гімнастики й масажу. Були написані книги про лазні й тілесні вправи стародавніх греків і римлян. Розвитку медичної науки в епоху Відродження сприяли бельгійський анатом Андреас Везалий ( 1514-1564 гг.) і англійський лікар Вільям Гарвей ( 1578-1657 гг.). Андреас Везалий по праву вважається творцем анатомії як науки, оскільки він одним з перших описав багато органів людини. Гарвей вніс величезний вклад у фізіологію, відкривши й описавши систему кровообігу. Знаменитий Меркуліус зібрав всю літературу того часу по масажу й гімнастиці й написав відомий твір "Мистецтво гімнастики", у якому описані три види розтирання: слабке, сильне й середнє.  Це було воє видання з іллюстраціями й докладними методичними вказівками. Після публікації трактату Джованни Борелли "Рух тварин" масаж став розвиватися швидкими темпами. У ньому Борелли показує фізіологічний шлях вивчення руху. Фуллер у книзі "Медична гімнастика" намагався пояснити процес дії масажу на організм людини фізіологічними процесами. В 1771 р. Андре опублікував двотомник по ортопедії, де докладно розповів про масаж. Німецький учений Гофман написав об'ємну працю, що складається з дев'яти томів: "Радикальна вказівка, що людина повинна робити, щоб уникнути ранньої смерті й усіляких хвороб". У цьому творі Гофман широко пропагує масаж, рекомендує користуватися прийомами розтирання. В 1780 р. з'явився твір знаменитого французького клініциста Клемана Жозефа Тиссо "Медична й хірургічна гімнастика". У цій роботі він наводить численні дані про те, наскільки ефективним виявлявся масаж, застосовуваний у гімнастиці й хірургії. Він писав, що "рух може часто замінити різні ліки, але жодне ліки не замінять рух". Найдійовішим прийомом масажу він уважав розтирання, рекомендуючи два способи: сухе й вологе. При цьому докладно описував методику проведення прийомів: "Якщо щоранку , лежачи в ліжку на спині й піднявши трохи зігнуті в колінах ноги, розтирати собі шлунок і живіт шматком фланелі, те цим збільшується перистальтика у  всіх кишках черевної порожнини... Якщо труть все тіло, то сприяють випару й кровообігу. Древні, які знали всю вигоду розтирання, уживали його не тільки як лікарський засіб, але воно було, так сказати, їхнім повсякденним засобом для збереження здоров'я". Методичне обґрунтування лікувального масажу дав засновник "шведської" системи гімнастики ПШ& Генріх Лінг ( 1776-1839 гг.). Пропагувати масаж він став після того, як сам переконався в його ефективності. Одержавши в бої поранення плечового суглоба, що ускладнилося порушенням рухливості руки, Лінг зайнявся фехтуванням і почав постійно застосовувати масаж. Через якийсь час функції руки практично відновилися. Натхненний цим, Лінг став розробляти методи гімнастики й масажу. Після численних досліджень він опублікував наукову працю "Загальні основи гімнастики", у якому писав, що "масаж є складовою частиною всіляких видів руху, що роблять свій сприятливий вплив на людський організм". Також Линг надавав великого значення масажу в системі лікарської гімнастики. Він вважав масаж дуже ефективним засобом у боротьбі з втомою, підкреслював його лікувальну дію при рухових розладах, що виникають у результаті травм, а також при хірургічних захворюваннях і хворобах внутрішніх органів. Деякі вчені вважають, що Лінг у своєму трактаті не дав чіткої класифікації й достатнього наукового обґрунтування прийомів масажу. Однак, незважаючи на це, праця Лінга відіграла значну роль у тім, що масаж одержав у Європі широке поширення.

 Згодом масаж і лікувальна гімнастика починають використовуватися на всіх континентах. В XІ в. у Франції, Німеччині, Англії й інших країнах з'являються численні праці про масаж і про результати його застосування при лікуванні різних хвороб. Цьому сприяє розвиток таких наук, як біологія, анатомія, фізіологія. До XІ в. не було наукового обґрунтування масажу, і тільки в сімдесятих роках у Європі й у Росії з'явилися перші клінічні й експериментальні роботи з масажу. У них були закладені основні принципи наукового обґрунтування впливу масажу на організм людини, описувалися й приводилися в систему прийоми масажу, були розроблені рекомендації для його проведення, чітко обмовлялися всі показання й протипоказання. Особливо швидко починає розвиватися спортивний масаж, що є успішним засобом для підготовки спортсменів до змагань і швидкого зняття втоми. З'являється безліч робіт, у яких науково обґрунтовується методика й показання до застосування масажу залежно від виду спорту. Великий внесок у розробку методики проведення лікувального масажу внесли росіяни вчені М. Я. Мудров, А. А. Остроумов, В. И. Заблудовский, И. М. Саркизов- Серазини й багато інших. Ще в Індії й Китаї, Древній Греції й Римі масаж широко використовувався в системі фізичного виховання воїнів, гладіаторів і кулачних бійців. Римляни й греки виділяли такі види масажу, як попередній (виконуваний перед виходом атлета на арену), тренувальний, відбудовний (для зняттявтоми). .

На сучасному етапі масаж завдяки потужному впливу на організм досить поширено  та з великим успіхом використовується  в різних галузях медицини (травматологія, хірургія, терапія, гінекологія,  неврологія і т.д.)

 

 

© 2013 Krasa-if
Всі права захищено